1. Статистика показує, що кожна четверта дитина має проблеми мовлення. Чи справді це так? Можна сказати, що 5 чи 10 років тому ця проблема не настільки була поширена. Може, за досвідом маєте статистику, що раніше одна дитина з 10 або 50 мала такі проблеми?
Статистичні дані із різних країн щодо порушення мови у дітей можуть суттєво відрізнятися. Однак фахівці, що мають безпосередній контакт із такими дітьми, а це логопеди, психологи, дитячі психіатри, дитячі неврологи, реабілітологи та ін. відмічають появу все більш виражених та частих відхилень мовного розвитку в педіатрії.
Варто виділити і такий вид порушення мови, які не тривожать батьків та не спонукають до їх ліківдації, оскільки на їх думку не змінять майбутню долю дітей.
До несприятливих щодо соціального та освітнього прогнозу порушень мови можна віднести такі як ранній дитячий аутизм, вторинна аутистичність, гіперактивність із синдромом дефіциту уваги, генетичні захворювання обміну речовин, що призводять до затримки мовного розвитку, заїкання, легкі форми олігофренії, ДЦП. С. Дауна та ін.
Вважається, що більш виражена негативна динаміка такого роду порушень розвитку мови дітей торкається технологічно розвинених країн, але спостерігається і в інших країнах.
2. Якщо з кожним роком кількість таких дітей збільшується, то що може бути через 5-10-20-100 років з українськими дітьми? Що треба робити аби змнінити ситуацію?
Коли виходити з такої точки зору стороннім споглядачем, то прогноз дійсно буде песимістичним. Однак при певній «критичній» масі одна із найважливіших галузей держави, а саме охорона здоров’я реагує на тривожні сигнали від статистичних відділів установ приватного та державного сектору. Тоді розробляються заходи щодо впливу на негативні тенденції у стані здоров’я нації.
Сьогодні на вулицях, ТБ, радіо, журналах, газетах впадає в око численна реклама про утворення громадських організацій, асоціацій, днів певної хвороби, програм, служб та т.п., які мають за бюджентні кошти вирішувати нову для країіни проблем – збільшення кількості хворих дітей із порушенням мови. Проходять місяці, роки, а проблема не вирішується і з часом за неї забувають. Але не все так погано в охороні здоров’я, як на перший погляд здається. Завжди в Києві можливо знайти талановитих медиків та педагогів, які у тісній зв’язці, а інаше і не може бути, кропітко працюють над вирішенням «призабутої» проблеми, досягають великих результатів і готові поділитися цінним досвідом і високоефективними методиками інтесивного розвивального лікування дітей із порушенням мови під контролем сучасної апаратури.
3. Чому діти пізно починають говорити, причини?
Причин може бути дуже багато. Як правило це сукупність факторів, що накладаються на генетичну схильність, наприклад цереребральну ангіоархітектоніку, обмін речовин, а також на зовнішні шкідливі екологічні (пестициди, важкі метали, електромагнітне випромінювання) проникнення в організм майбутньої матері. Не буде лишнім додати ще й соціо-культурний та етно-географічний фактор. Все що перераховано, на нашу думку, було й раніше і при цьому серйозних змін у статистиці по даній проблемі не наводилося. Більшість фахівців особливо виділяють з категорії причин потужний, якщо не сказати агресивний потік зовнішньої інформації на дитячий мозок. Адже головний мозок дитини є незрілим, як структурно так і функціонально. В такому стані дитина не взмозі аналізувати надмірний об’єм інформації, як свідомо, напівсвідомо або несвідомо. Порівнюючи із потоком будь-чого уявіть собі, що рух іде в одну сторону, а в зворотньому напрямку, у вигляді відповіді не повертається. Виникає запитання, а куди ж дівається потік інформації, що увійшов в головний мозок? Він «всмокатвся» нейронами не тільки призначеними для сприйняття, але й тими, які мають формувати відповідь, тобто її синтезувати Таким чином витісняються функціональні механізми мови, як відповіді на зовнішні стимули.
4. За якими ознаками батьки можуть зрозуміти, що у дитини порушення розвитку мови і на що слід звертати увагу?
Це мовчазність, замкнутість, роздратованість, надмірна рухова активність, швидка втомлюваність, ігнорування у грі з іншими дітьми, ехолалії, часті повторення одного й того ж, уникнення контату із близькими родичами.
5. До якого віку дитина може мовчати, а потім заговорити?
На нашу думку, варто відмовитися від хибного уявлення, що з часом дитина заговорить. Таких дітей надто мало з когорти тих, які мають проблеми розвитку мови. Тому при перших ознаках порушення мови у дитини зверніться до дитячого невролога або до дитячого психіатра. У випадку ігнорування або байдужого ставлення до вашої проблеми з їхнього боку, звертайтеся до спеціалізованих приватних медичних центрів або клінік із досвідченим, висококваліфікованим, відповідальним медико-педагогічним персоналом, що досконало володіє ефективними способами виходу із, на перший погляд, безвихідної ситуації.
6. Що робити батькам, аби швидше дитина заговорила?
Знайти команду фахівців-професіоналів.
7. На що в дорослому житті вплине порушення розвитку мови в дитинстві?
На сімейно-побутову, соціальну та професійну адаптацію.
8. Чи є така проблема в інших країнах? Можливо десь ще гірша ситуація, де саме?
Я б радше говорив не про країни, а про сім’ї. Для сім’ї, де немає такої проблеми, вона в найгіршому випадку виглядає як одна десята процента десь там, за її межами. Для сім’ї із дитиною, що має вади розвитку мови, це 100% і вони знаходяться поряд, можливо на все життя.
Ігор Бабій
Головний лікар Клініки здорових судин
