14 жовтня 2013
Подружжя Ольга Іванівна та Володимир Миколайович із Києва завершують курс лікування у Клініці інноваційних технологій Уляни Лущик. Чоловік звернувся у заклад після того, як на дачі сильно заболіла печінка.
—Хотів від соняшників горобців відігнати, — розповідає Володимир Миколайович, 59 років. Разом із дружиною сидять на дивані в клініці після завершення процедур. — Як руку підняв, так печінку і прихопило. Почав заварювати й пити трави. Тижнів із півтора на них посидів, потерпів трохи. А потім одразу сюди приїхали здаватися. Дочка заставила. Так печінка боліла, що лягти на той бік не міг.
Чоловіку зробили обстеження всього організму і розписали курс лікування. До нього приєдналася дружина. Ходять на процедури зранку — до роботи й на вихідних.
—У нас перевіряли почки, легені, бронхи, серце. Робили енцефалограму, капіляроскопію, — каже Володимир Миколайович. — Все, що зв’язано з нервовими закінченнями. Обстежили, які проблеми в організмі. У мене відкладення солей та збільшена печінка. Нам ставлять крапельницю, потім роблять уколи. У спину колють блокаду. Раз на тиждень прикладають п’явки. Спочатку маленькі, тоненькі. А як крові нап’ються — виростають.
—Чула, п’явки лікують головний біль, кров погану витягують, — продовжує дружина. Як укусить — не болить. Тільки неприємно, коли починає смоктати.
Ольга Іванівна — пенсіонерка, але продовжує працювати науковцем. Має гіпертонію. Кілька років тому в Клініці Уляни Лущик робила повне обстеження організму. Чоловік вважає, що воно врятувало їй життя.
—В Олі був приступ — нудота, рвота. “Швидку” викликали — думали отруєння. Лікарі приїхали: “Давайте мити шлунок”. А я кажу: от ми обслєдувались, подивіться. Вони зрозуміли, що це тиск. Два тижні я їй сам уколи робив.
Треба робити процедури двічі на рік, каже жінка.
—Тут кров очищається повністю — усі застої, тромбики розсмоктуються. За два тижні почуваюся набагато краще. Така легкість в організмі, стаю як новенький. Ходиш, не відчуваєш свого тіла. Ось що значить, коли кров функціонує краще.
—У мене з’явився апетит, — продовжує Володимир Миколайович. — Учора повечеряв, за три години знов їсти хочу. Кажу Олі, давай хоч чаю поп’ємо. Раніше, як печінка боліла, нічого їсти не міг. Тепер і їм добре, і сплю.
Світлана МИРОНЮК
