Затримка психічного, мовного та/або моторного розвитку (затримка психомовного розвитку, моторна дислалія, сенсо-моторна алалія) у дітей
Формування мовлення дітей в ранньому дитячому віці – важливий етап формування особистості.
Мова – це основна та унікальна функція мозку, яка дозволяє людині комунікувати повноцінно з оточуючим світом, озвучувати свої потреби та дискомфорт, висловлювати свої відчуття та емоції, знаходити порозуміння, задавати запитання та розуміти відповіді.
В процесі формування мовлення виділяють декілька етапів, які кожна дитина повинна успішно пройти і перейти на інший етап розвитку: гуління, лепет, повторювання перших слів, формування фразового мовлення, удосконалення навиків мовлення – розуміння зверненої мови, запам’ятовування слів та розуміння їх значення, формування чіткої мови з відповідною гучністю (вокалізації) та чіткістю вимови звуків та слів (вербалізації). Фактично за перші 2 роки життя дитина в мовленнєвому розвитку повинна вийти на рівень самостійної комунікації простими реченнями з можливістю задати питання та зрозуміти відповідь на нього, підтримувати діалог, висловити свої відчуття ( болить, хочу їсти, хочу пісяти і т.д.) і водночас перейти з коротких словоформ типу «гам»-«па»-«пу» на повноцінні слова ( я хочу їсти, пити, гуляти і т.д.)
Чому адекватний розвиток мовлення важливий? Перш за все – це основа для подальшого розвитку, формування не лише комунікативних навиків, але й подальший розвиток психологічних функцій – розуміння, слухання навчання, узагальнення, аналітики, порівняння, запам’ятовування віршиків, формування короткотривалої та довготривалої пам’яті, відтворення текстів, казок і т.д.
Поступово мова набирає емоційних відтінків, вимова фраз стає емоційно забарвленою.
Відчутність мовлення у дітей називають алалією. Відсутність розуміння мови та неможливість вимови звуків та слів об’єднують в термін сенсо-моторної алалії. В нормі дитина має говорити перші прості одно-двоскладові слова у віці 9-12 місяців, озвучувати 10-20 простих слів в 12-15 місяців. Надалі у віці близько 1 року дитина «замовкає» на декілька місяців – йде процес формування фразового мовлення. У віці 1,5 роки дитина має спілкуватися з використанням простих речень типу А де ти був, де твоя машина та ін.?
У віці 2 роки дитина має запам’ятовувати та осмислено відтворювати прості віршики на 4-8 рядків.
Таким чином, розвиток дитини йде стрімко і кожен день дитина підсвідомо вчиться розуміти, говорити, складати слова в речення, експериментувати та набувати власний досвід. Саме так і відбувається, якщо внутрішньоутробна закладка мозку, його судин, нейронних зв’язків відбулася правильно і всі ці складові змогли самостійно включитися в роботу.
Однак сьогодні ми зустрічаємо багато дітей різного віку з проблемами у самостійному формуванні мовлення, розладами поведінки, неадекватними емоціями та відставанням в психологічному розвитку. Нерідко мами віддають перевагу гаджетам – типу хай дитина сама розвивається, не розуміючи того, що дитина має чути природню мову, повторювати за мамою, реагувати на мамині емоції та поведінку схвалення чи незадоволення. Саме відсутність такого природнього мовленнєвого контакту може бути однією з причин затруднення у формуванні мовлення в дитини.
З іншого боку, існує думка сьогоднішніх мам, що дитина, яка не розмовляє в 2 роки – це не проблема. Буде розмовляти пізніше. І чекають появи мовлення в 3, 4, 5- років. Пояснюють це тим, що «переросте».
А коли починають усвідомлювати, що таку дитину не беруть в дитсадочок, а потім в школу – пізно щось робити. В дитини у віці 5-6 років вже мають бути сформовані основні комунікативні навики поруч із адекватним психологічно-емоційним та поведінково-вольовим розвитком. Дитина має чітко чути вимоги дорослих і слідувати цим командам.
На жаль, в таких ситуаціях дитина вже відстає по психомовному розвитку не на декілька місяців ( як це можна бачити в 1,5-річному віці при відсутності фразового мовлення), а вже відстає у розвитку на декілька років. Закономірно, що за 1 рік нагнати 4-5 років відставання в розвитку – це вже занадто багато втрачено часу, комунікативного досвіду та психологічного розвитку. В найбільш ефективних випадках вдається за 1 місяць інтенсивного лікування та нейрореабілітації вдається наздогнати максимум 3 місяці розвитку та закріпити досягнутий результаті. Тому чим більший часовий пояс відставання у розвитку, тим важче швидко надолужити фізіологічний рівень нормального психомовного розвитку.
У таких дітей втрачені навики пізнавальної активності, які з’являються у віці 1,5-3 роки, коли діти самі стають ініціаторами наповнення мозку поняттями форми та змісту усього, що їх оточує. Така дитина практично не замовкає, запитуючи – «А що це таке, а якого це кольору, а з чого це зроблено і т.д….», пізнаючи довколишній світ.
Дитина, яка не розмовляє, навпаки, позбавлена активної комунікації та пізнання довколишнього світу. І закономірно, така дитина не маючи можливості висловлюватися, автоматично починає відставати у психологічному розвитку.
Таким чином, не розвинувши функцію мовлення, дитина в кінцевому результаті не здатна до подальшого розвитку та комунікації в суспільстві, не розвиває вчасно такі важливі навички як комунікація, наповнення пасивного та активного словникового запасу, не формуються власні нейромережі в головному мозку. Надалі така дитина може отримати статус розумово неповноцінної.
Сумно, але факт, що на момент завершення дошкільного віку, медико-педагогічна комісія перед вступом до школи вже не буде виясняти що стало причиною, а буде фіксувати недоумство або олігофренію різної ступені вираженості. Таким чином, дитина у віці 6-7 років отримує статус інваліда через недогляд батьків та відсутність вчасного реагування на проблеми мовлення в 1-1,5-річному віці.
Нині в значної частини дітей (до 20–30%) вже при вступі до школи знаходять відставання в розвитку психічних процесів, що не дає змоги засвоювати навчальну програму. В одних учнів це виявляється в труднощах оволодіння навичками письма, читання, рахування, в інших – у невмінні спілкуватися, дотримуватися шкільних правил тощо. Причини цих проблем можуть бути пов’язані як із педагогічною запущеністю, так і з особливостями психофізичного розвитку дитини.
Тому, якщо дитина має проблеми з мовленням у віці 1-1,5 роки – це той критичний момент, коли потрібно проводити комплексну діагностику класу КДС та розпочинати лікування виявлених судинних та нейродинамічних змін.
Порушення діяльності нервової системи характеризуються затримкою розвитку основних психоневрологічних функцій – поведінкових, рухових, мовних, інтелектуальних, комунікативних тощо. Саме такі порушення та затримки розвитку можна і треба виправляти в ранньому дошкільному віці.
В Клініці Судинних Інновацій для дітей із затримкою мовленнєвого розвитку проводиться комплексна діагностика із дослідженням основних ланок головного мозку, які приймають участь у формуванні мовлення:
- стан кровопостачання головного мозку на рівні
- як магістральних артерій та вен (технологія Ангіомаркери),
- так і на рівні мікроциркуляції (технологія судинного скринінгу
- із проекцією стану мікроциркуляції на кору головного мозку),
- стан нейродинамічної активності мозкової тканини та виключення функціональної незрілості мозку, ішемічно-гіпоксичних уражень коркових ділянок головного мозку.
Лише після відновлення до фізіологічного вікового рівня кровопостачання та функціональної активності головного мозку, можлива адекватна та ефективна корекційна психолого-педагогічна робота.
Індивідуально орієнтовані програми формування мовлення проводяться за комплексною індивідуально спрямованою методикою, розробленою на основі сучасних досягнень у практичній психології, нейрофізіології, гемодинаміці та нейродинаміці.
Стан кровопостачання головного мозку та функціонального дозрівання головного мозку є основними чинниками для нормального розвитку усіх психоневрологічних та когнітивних функцій головного мозку.
Головний мозок функціонально дозріває до 18-20-річного віку і важливо, щоб цей процес відповідав віковій нормі розвитку особистості.
У Клініці Судинних Інновацій спеціалізуються насамперед на діагностиці й лікуванні захворювань, пов’язаних із порушенням мозкового кровообігу (судинні інноваційні технології, розроблені в Науковому центрі Верітас) .
Завдяки унікальній новітній методиці, розробленій науковим керівником центру, доктором медичних наук Уляною Богданівною Лущик, тут стало можливим долати такі недуги, як:
- затримка фізичного, розумового та мовного розвитку;
- судомний синдром;
- пологова травма ЦНС;
- гідроцефалія;
- заїкання,
- сенсо-моторна алалія (дислалія)
При однакових діагнозах з порушенням мовленнєвого розвитку спостерігаються різні варіанти комбінації судинно-нейродинамічних пошкоджень. Саме тому для ефективного лікування таких розладів мовлення потрібна комплексна клініко-аналітична діагностика.
При верифікації розладів та порушення мозкового кровообігу в зонах мовлення, розладів нейродинаміки та розладів в синхронізації нейромереж, необхідно проводити індивідуально орієнтоване лікування з лікувальним впливом на уражені та чи виснажені зони мозку, які беруть участь у формуванні мовлення. Коркові зони, де здебільшого розміщені зони, відповідальні за мовлення є найбільш віддаленими від серця зонами кровопостачання.
Тому наявний дефіцит кровопостачання потребує тривалого лікування та індивідуально орієнтованого підходу до корекції судинних розладів як на рівні мозкових артерій, корекції венозного відтоку, моніторингу змін та перебудов мозкового кровопостачання з прицілом на зони мовлення. Саме таким дітям потрібна індивідуально орієнтована АнгіоНейроТерапія та корекція виявлених розладів до відновлення вікової норми кровонаповнення та кровоплину в мозкових та в коркових ділянках мозку.
Дев’ятирічна Оксанка почала скаржитися на головний біль, у неї з’явилися слабкість, сонливість, швидка втомлюваність, снилися страхіття. Коли її привели на обстеження в Клініку Судинних Інновацій, з’ясувалося, що дівчинка занадто перевантажена: окрім уроків, займається ще танцями, малюванням, вивчає чотири іноземні мови… Заможна родина прагнула забезпечити дитині щонайкращі умови для всебічного розвитку, проте рідні не зважали на її вікові особливості, а хворобливі прояви сприймали як щось не варте уваги, таке, що треба “перерости”. Усе це призвело до нервового зриву, і лікарям та психологам довелося докласти чимало зусиль, аби стан Оксанки поліпшився.
Статті за темою:
“Стежте за розвитком мовлення в дитини”
“Хлопчик міг лежати днями на дивані. наче кіт”
Якби батьки знали психологічні особливості розвитку дитини, то таких прикрих випадків траплялося б набагато менше. Нині психологія дедалі більше входить у наше життя, стає прикладною наукою, покликаною допомагати у складних ситуаціях. Можливо, невдовзі й у нас, як у західних країнах, вважатиметься нормою звертатися за потреби до послуг психолога.
Від істини в діагностиці – до реального результату лікування.
