КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД
Лікування аутичних дітей здійснюється комплексно та поетапно й за умови обов’язкового контролю за станом ЦНС методами об’єктивізації, до яких належать ультразвукова допплерографія, комп’ютерна капіляроскопія, електроенцефалографія, що доповнюється оглядом дитячого невролога, логопеда, психолога, педіатра. Процес лікування неодмінно передбачає психотерапевтичну роботу з батьками й найближчим оточенням пацієнта. Якщо не застосувати хоча б одну з цих ланок впливу, то ми позбуваємося цілої низки можливостей у роботі з такими дітьми. Кожну з цих ланок логічно обумовлено, вона підтримує та підсилює дію іншої. Програма курації дітей з аутичними розладами базується на результатах зазначених вище обстежень. Зрозуміло, що процес лікування не має чітко визначених термінів одужання, бо віддаленість кінцевого результату не тільки випливає з тяжкості проявів хвороби, але й залежить від індивідуальних особливостей конкретної дитини, а також від її соціального оточення, рівня педагогічної занедбаності тощо.
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД
Кожна аутична дитина має власні специфічні причини відхилення від нормального розвитку та ступені вираженості й важкості захворювання, тому без застосування комплексного індивідуального підходу не можна розпочинати лікувальний процес.
Дитині індивідуально добирають комплекс медикаментозної терапії, зокрема щодо корекції артеріовенозної та лікворної рівноваги, за авторською методикою під інструментальним контролем (“Спосіб використання композицій лікарських засобів для корекції артеріовенозного дисбалансу”, патент Держпатенту України № 72868 А від 31.12.03), логопедичні, кінезитерапевтичні та психокорекційні заняття, що допомагає комплексно впливати на нерозвинені функції.
РОЗВИТОК
СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Соціалізація як один із лікувальних факторів у комплексному веденні аутичних дітей базується на основних педагогічних принципах – індивідуальності, поступовості, безперервності.
Спочатку треба налагодити стійкий довірчий контакт із дитиною в індивідуальній роботі кінезитерапевта, логопеда, психолога та педіатра. Лише після цього поступово формується група з двох-трьох, а згодом трьох-чотирьох дітей, які мають аналогічний рівень розвитку. Схему занять коригують під колективну програму. Лікар навчає взаємодії з іншою дитиною, керує процесом щодо черговості виконання завдань, навчає роботі в парі. На цьому етапі важливо підтримувати емоційно позитивний настрій дитини, оскільки зазвичай у неї виникає чергове адаптаційне напруження й навіть страх. У цей час дитина вже спроможна розуміти й виконувати вербальні та невербальні команди, дотримуватися структури заняття. Наявний кінестатичний , психологічний, логопедичний та емоційний багаж, який було одержано на попередньому етапі та який став звичним для неї, потребує корекції самою ж таки дитиною, що спонукає до ініціативності й пошуку контакту з іншими дітьми.
На групових заняттях здійснюються різноманітні прийоми, що допомагають дитині зняти страх перед спілкуванням. Після адаптаційного періоду, який набагато коротший від аналогічного на попередньому етапі, аутична дитина “вплітається” в колективну поведінку під контролем інструктора з кінезитерапії, психолога, логопеда. Спостерігаються дедалі частіше контактування через погляд, адекватна емоційна реакція, ініціатива щодо вже відомих пацієнтові завдань, відчуття суспільного плану при ігровій діяльності.
РОБОТА З БАТЬКАМИ
Така робота відіграє надзвичайно велику роль у лікувальній програмі щодо дітей з аутизмом. Здійснює її насамперед психолог. Із батьками працюють у двох напрямах.
Перший – навчання батьків правильній взаємодії з дитиною з урахуванням її особливостей та корекція психоемоційного стану батьків.Батьки дітей з аутизмом часто не уявляють усієї глибини проблеми при слабко вираженій аутизації й не можуть дати їм раду при сильно вираженій. Дитина здебільшого спілкується саме з батьками та перебуває під їхнім впливом, і дуже часто причини психологічних проблем маленького пацієнта пов’язано з особливостями характеру батьків. Тому батьки навчаються способам спілкування та психокорекції, їм розповідають про причини порушень у дитини; нерідко заняття з логопедом, кінезитерапевтом та психологом проводять одночасно з дітьми та батьками. Таким чином, батьки стають нашими помічниками в роботі з дітьми. У процесі цієї роботи змінюються й діти, і батьки. Корегуючи психоемоційний стан батьків, ми в першу чергу допомагаємо їм подолати прагнення до гіперопіки над дитиною, позбутися страху за неї, жалощів стосовно себе, а також негативного ставлення до медичного персоналу, пояснюємо, що не можна надавати дитині неадекватну допомогу без урахування її реальних можливостей і не варто обговорювати хворобу та психологічний розвиток дитини з іншими в її присутності.
Якщо у вашої дитини аутизм, не зволікайте – дайте їй реальний шанс стати повноцінним членом суспільства й починайте лікування та психологічну корекцію вже сьогодні! І результат не забариться!
