Киянка Алла Миколаївна дев’ять років водить чоловіка до Клініки інноваційних технологій Уляни Лущик. У 52 роки він мав інсульт. Зараз сам себе обходить — одягається, миє посуд, виносить сміття. Після інсульту його принесли на ношах.
— Трохи тиск був підвищений, але не турбував. Якось увечері повело вбік, стало зле. “Швидка” не допомогла, ніч пробув без лікарів. Потім казали, що за цей час у мозку якісь центри ушкодилися. Став погано говорити, руками не рухав. У державних лікарнях намучилися. Лише крапельниці ставили, які нічого не давали. Після одної трапився напад епілепсії. Ногу потягнуло, важко було ходити. Після того раз на рік лікуємося лише в Уляни Богданівни.
Зараз у пацієнта погано працює права рука. Проходить курс уколів, аби кров рухалася краще.
трьох місяців процедур у “Клініці здорових судин” рука почала відновлюватися. Говорити став потроху. Після одного з курсів навіть машину чотири роки водив. Уляна Богданівна — цікава людина. Радить не впадати у відчай і боротися, а вона допоможе. Ми тут не як у лікарні, а наче вдома. Медсестри ввічливі, до кожного уважні.
61-річний Василь Цимбалюк привів в Клініку Уляни Лущик 10-річного онука з церебральним паралічем.
— Народився шестимісячним, важив менше кілограма. З народження майже глухий. Лікарі думали, не виживе. Але він за життя чіпляється. Малим багато кричав, бо себе не чує. Такий слух, що не вловлює звуків навколо, крім гулу літака. Після курсу уколів пожвавішав, намагається говорити. Його параліч не такий важкий, як буває в інших. Важко, але ходить. Непосидючий, — усміхається дід.
Василь Іванович водночас з онуком проходить курс уколів для покращення стану судин. Його тривалість 30 днів. Їм залишилося п’ять.
— Профілактика — це краще, ніж лікування. Були періодично спазми в голові й сильний біль. Тепер їх немає. Вилікував грижу на шиї. Мені й онукові ставлять п’явок, він їх не боїться.
Джерело: Gazeta.ua
