“Сьогодні приємно переглядати цей відеоролик – дитину вдалося врятувати від страшного діагнозу Аутизм з усіма наслідками. Сьогодні Таня – повноцінна дитина, яка успішно себе реалізує в школі, в навчанні, в творчості. А за цим успіхом – 5 років щоденної невпинної роботи реабілітаційної команди, батьків, бабусь та дідусів.
Це приклад того, чого можна досягти, якщо обєднати знання та зусилля усіх, хто щоденно повертав дитині радість життя.” – Уляна Лущик
Тетянка пішла разом з однолітками до загальноосвітньої школи. Зараз вона навчається в третьому класі. Дівчинка успішно освоює англійську та французьку мову, їй до вподоби математика й природознавство, вона дуже багато читає, особливо полюбляє енциклопедії, добре запам’ятовує основну інформацію, прекрасно оперує нею в повсякденному житті. Тетянка хоче, коли виросте, стати лікарем, щоб допомагати людям відновлювати втрачене здоров’я.
Нещодавно мала школярка разом зі своєю родиною завітала до Клініки здорових судин, щоб іще раз сказати щирі слова вдячності лікарям, які подарували цій сім’ї радість повноцінного життя.
Подарувати радість повноцінного життя
….Кілька років тому до нас звернулись батьки із семирічним сином. Його звали Вова. Він не реагував ні на що, жив у власному замкненому світі. Чому звернулися? Час було вирішувати щось зі школою: до якої віддати – спеціалізованої чи масової? Мама об’їздила всіх спеціалістів і в Москві побувала. Скрізь чула одне: аутизм невиліковний.
Тричі ми зустрічалися з нею (до речі, хлопчик – пізня та єдина дитина у родині науковців). Врешті переконали жінку: вади розвитку її сина мають причину – порушення кровопостачання головного мозку, – і з цим треба боротися. Не можна відмовитися від шансу на те, що Вова зможе стати нормальною людиною та знайти своє місце в житті.
Коли хлопчик після першого місяця лікування почав звертати увагу на маму й тата, а згодом зреагував на новеньку курточку (підійшов до дзеркала подивитись на себе в обнові), батьки були вражені.
Нині наш пацієнт навчається в звичайній школі.
На свій день народження він приніс у клас торт зі свічками, а не так давно боявся вогню. Іноді тим, хто звертається до нас, ми змушені казати під час знайомства неприємні речі, а саме: батьки не мають морального права опускати руки перед “невиліковністю” аутизму. Таких дітей, якщо їх залишають без лікування й допомоги рідні, суспільство жорстко відштовхує.
Нині аутизм – лихо, яке намагаються подолати в багатьох західних країнах, а не тільки в нас. Працювати з батьками нам доводиться не менш наполегливо, ніж із їхніми дітьми.
